Кабінет Практичного психолога

Психологічна допомога під час війни

1.Безпечний Інтернет

Буклет
Батькам про безпечний Інтернет
Діти в Інтернеті , як навчити безпеці в віртуальному світі
Гра завершена

2. Профілактика булінгу.

Особливості цькувань у дитячому віці. Профілактика та противостояння булінгу.

Буклети Дитина агресор, Дитина жертва, Як допомогти дитині , яка стала жертвою кібербулінгу,  Як батькам у школі запобігти булінгу.

Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих
обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров’ю.

Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей.

Посібник для батьків " Ми всі можемо допомогти це зупинити"

3.Попередження суїциду.

«Попередження суїцидальної поведінки у дітей»
Методичні рекомендації з профілактики суїцидальних тенденцій серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів

4. СНІД

ЖИТТЯ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД БАЖАННЯ ЖИТИ

5. Насилля

КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ У ВИПАДКУ НАСИЛЬСТВА

Інформація про роботу Національної дитячої «гарячої» лінії, телефон 0 800 500 225 або 772
(безкоштовно) в межах України (з понеділка по п’ятницю з 10.00 до 20.00, в суботу – з 10.00 до 16.00).
На «гарячій лінії» можна отримати інформаційні, психологічні та правові консультації щодо
протидії жорстокому поводженню з дітьми, експлуатації дітей і захисту їх прав та інтересів.

МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ ЗАНЯТЬ, ТРЕНІНГІВ ДЛЯ УЧНІВ, ПЕДАГОГІВ, БАТЬКІВ


Жорстоке поводження з дітьми 

Соціально – психологічні проблеми насильства в сучасному суспільстві

КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ У ВИПАДКУ НАСИЛЬСТВА

Фахівцям важливо знати та надавати  інформацію, куди і яким чином звертатися за допомогою у випадку проявів насильства:

·               До поліції за номером 102.

·               До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

·               До управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.

·               До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від  насильства.

·               До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.

·               До близької людини.

·               На телефони «Гарячих ліній»:

 

БЕЗКОШТОВНІ «ГАРЯЧІ» ТЕЛЕФОННІ ЛІНІЇ

·               Національна дитяча «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» Центру «ЛА СТРАДА-УКРАЇНА»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

З’явилася в Україні з початку 2013 року. Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники. Тут маленькі українці знайдуть підтримку та пораду стосовно своїх проблем. Батьки, вчителі та вихователі матимуть змогу оперативно отримати індивідуальну консультацію стосовно порушень прав дітей. Дзвінки на лінію – безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.

·    Національна «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» з питань запобігання насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

0-800-500-335 та 116-123 (безкоштовно з міських телефонів), 386 – для абонентів Київстар, Водафон

0-800-500-225 та 116-111

На Національній «гарячій лінії» з попередження домашнього насильства можна отримати:

- інформаційні консультації (інформація про організації та установи, до яких можна звернутися у конкретній ситуації, перелік документів, які необхідно підготувати для звернення та інше);

- психологічні консультації (поради та підтримку психолога анонімно у телефонному режимі);

- правову допомогу (консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації, поради стосовно правильного складання необхідних документів тощо).

·               Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:

(044) 255-64-50

 

 

 

 

·               Єдиний телефоний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши за номером 0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

- безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- правові консультації;

- роз’яснення з питань отримання безоплатної правової допомоги; 

- інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;

- зв'язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв’язку.

 

Родина та толерантність підлітка

Формування толерантності підлітків у родині має багатоплановий характер в умовах багатонаціонального та полікультурного населення. Родина є тим соціальним осередком, в якому починається формування толерантності та створюється психологічна ситуація, що забезпечує його подальший розвиток. У кожній родині складається своя індивідуальна виховна система

    В основу формування толерантності підлітків у родині необхідно закласти навчання культурі світу та правам людини. Основний зміст виховного процесу загальнолюдських цінностей запропонований В. Караковським, який уважає, що у процесі виховання необхідно звернутись до фундаментальних цінностей, орієнтація на які й повинна народжувати в людині добрі риси, високоморальні потреби та вчинки.

Під процесом виховання толерантності мається на увазі створення простору прямої чи опосередкованої взаємодії з іншими, іншими за поглядами чи поведінкою людьми, їхніми співтовариствами, інакше кажучи, співіснування різного.

Виховання дітей у родині - спеціальна педагогічна діяльність батьків, у якій реалізується функція родини із соціалізації дитини. Дослідження показують: велика частина родин здійснює виховання на низькому рівні, неусвідомлено, стихійно, безвідповідально. Дітей виховують, дотримуючись моделей поведінки власних батьків, перекладаючи виховання на школу, не знаючи, що і як треба робити.

Для того щоби батьки могли виховувати дітей у дусі толерантності, необхідне володіння відповідними знаннями, а саме, батькам необхідно формувати в підлітків систему цінностей, в основі якої лежать такі загальні поняття, як консенсус (згода), компроміс, взаємоприйнятність і терпимість, прощення, ненасильство, співчуття, розуміння, співпереживання тощо.

Необхідно, щоби батьки усвідомлювали, що толерантність - це:

    • соціокультурна основа ненасильства;

    • передумова для вироблення суджень, основою яких є моральні цінності;

    • особлива форма особистісного ставлення, в основі якого лежать розуміння та прийняття іншої культури, іншої «самостійності», й терпимість, що припускає допущення «інакомислення»;

    • прояв індивідуальності людини, визнання її автономії та відповідальності за власний вибір, відкритості для духовної конкуренції, уміння критично мислити;

    • витривалість стосовно несприятливих емоційних факторів, стійкість до стресу.

Виховувати толерантність у родині - значить прищеплювати повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження та способів проявів людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань.

Виховати підлітка толерантним - це формувати в нього поступливість. Виховуючи підлітка толерантним, необхідно виявляти толерантність і самим батькам.

Прояв толерантності означає, що кожний вільний дотримуватися своїх переконань і визнає таке ж право за іншими. Це означає визнання того, що люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою та цінностями і мають право жити у світі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав'язані іншим. Необхідно зміцнювати дух толерантності та формувати відносини відкритості, уваги один до одного й солідарності, сформувати готовність до дії й заохочувати в родині толерантність і ненасильство. Які ж принципи виховання толерантності в родині?

Принцип зв'язку виховання толерантності з життям. Батьки повинні орієнтувати підлітка не тільки на ситуації в суспільстві взагалі, а й на життєві ситуації, пов'язані з толерантною взаємодією у спілкуванні дитини з близькими, друзями, педагогами.

Принцип поважного ставлення до особистості. Незалежно від позиції дитини, її світогляду, поважне ставлення до неї є необхідним принципом виховного процесу. При формуванні толерантності цей принцип здобуває подвійну значущість. Поважаючи та приймаючи (не обов'язково погоджуючись) позицію й думку дитини, але при необхідності коректуючи їх, ми показуємо їй приклад толерантного ставлення до людини з іншим поглядом на світ.

Від того, який тип виховання переважає в родині, залежить, яка тут виросте людина. Головні методи виховання в родині - це приклад, спільні з батьками заняття, бесіди, підтримка підлітка в різних справах, у рішенні проблем, залучення його в різні види діяльності в родині та поза нею. Підліток освоює соціальні зв'язки та ролі у світі; стаючи старше, він усе більше орієнтується на однолітків і соціальні інститути. Батьки, даючи йому відносну свободу, повинні бути надійним тилом для нього, створювати в нього почуття впевненості, які його зрозуміють і підтримають у важкій ситуації.

Сучасні подружні родини сподіваються, що в сімейному житті вони знайдуть емоційно-теплі стосунки, що характеризуються відкритістю, довірою спілкування, взаємною повагою. На ділі досягти цього досить непросто.

Саме тому сучасній родині необхідно здійснювати заходи для профілактики девіантної поведінки підлітків. Пропонуємо дорослим членам родини:

    • уникати фізичного насильства в родині, холодності;

    • виключити образи, негативні оцінки на адресу підлітка, придушення особистості підлітка;

    • не виявляти агресивної поведінки дорослими членами родини;

    • не підкріплювати небажані дії підлітків (наприклад, виражати гордість при конфліктах підлітка з однолітками).

Відродження традицій - невід'ємна частина формування толерантності в родині. Традиції - це своєрідний комунікативний механізм суспільства, що забезпечує безперервність передачі духовних, інтелектуальних і матеріальних цінностей від покоління до покоління. Розвиток суспільства залежить від того, наскільки даний механізм налагоджений та ефективно працює.

Правильне демократичне виховання формує людину активну, ініціативну, з позитивною самооцінкою, здатну знаходити рішення у своєму житті та нести соціальну відповідальність за себе й інших.

Толерантних дітей виховують толерантні батьки.

Постійний приклад толерантної поведінки та водночас нетерпимості до будь-якого цькування в школі мають давати вчителі. Однак щоби дитина не лише «знала теорію», а і привчилася мислити, говорити та діяти толерантно, вдома вона має бачити й чути такі самі «сигнали» від батьків.

Тут є одна проблема. Якщо батьки говорять: «Треба бути толерантним», а дитина бачить/чує від них мимовільні прояви нетерпимості (згадаймо слова-маячки), то більшу вагу матимуть не настанови батьків, а їхні реальні переконання та дії.

То як же прищепити дитині толерантність? Єдиний спосіб для батьків — самим її виявляти. У кожній ситуації спочатку обирати: що подумати? А вже потім: що сказати і як повестися, щоби реальні слова й дії не суперечили високоморальним «деклараціям». Дитина завжди наслідує батьків — бере до уваги не їхні повчання, а реальну поведінку в реальних ситуаціях.

6. Торгівля людьми посібники  для вчителів.

ЗАПОБІГАННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ДІТЕЙ

Абетка трудового мігранта

Методичні рекомендації до проведення в загальноосвітніх навчальних закладах
Уроку щодо попередження торгівлі людьми

Години психолога  на 2016-2017 навчальний рік

Подорож до лісової школи з учнями 2 класу

Різноманітний світ емоцій  заняття з 4  класом

Заняття "Стоп Булінг"  

Рекомендації для батьків щодо попередження психоемоційних розладів у дітей