Соціальний педагог: - здійснює соціально-педагогічний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей з метою попередження безпритульності, бездоглядності та випадків усіх форм домашнього насильства над дітьми; - приймає участь в організації безкоштовного харчування учнів з малозабезпечених родин та учнів інших пільгових категорій; - бере участь у виховній роботі з питань профілактики появи негативних форм поведінки у неповнолітніх (паління, алкоголізму, наркоманії; дитячої злочинності тощо), пропаганди здорового способу життя, статевого виховання молоді; - допомагає виявленню творчих нахилів, розкриттю здібностей дітей та підлітків, сприяє участі учнів у суспільно-корисній, волонтерській діяльності; - проводить просвітницьку роботу з батьками або особами, що їх замінюють (індивідуальні бесіди, виступи на батьківських зборах); - є посередником між школою, сім'єю, державними установами по захисту прав дітей та громадськістю; бере участь в організації їх взаємодії з метою створення умов для нормального розвитку дітей і підлітків.
Для батьків: Соціальний педагог – це педагогічний працівник, основна мета роботи якого полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів школи та попередженнї впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини. У школі він є громадським інспектором з охорони дитинства.
Для учнів: У яких випадках звертатися до соціального педагога?
якщо у твоїй родині є проблеми, які Тебе постійно турбують, заважають нормально вчитися та відчувати себе щасливим;
якщо хтось примушує Тебе до вчинків, що суперечать нормам моралі, пригнічують Твою гідність, а Ти не знаєш як себе поводити у такій ситуації;
якщо Ти відчуваєш, що Тобі потрібна допомога лікаря або юриста, проте не наважуєшся звертатися до батьків;
і просто коли Тобі здається, що всі інші відвернулися від Тебе і ніхто тебе вже не зрозуміє...
ПРОТОКОЛИ НАДАННЯ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
ПІДЧАС ПЕРЕЖИВАННЯ НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ РЕАКЦІЙ ТА
СТАНІВ
Протокол надання ППД в гострих стресових ситуаціях (А. Гершанов)
1. Заспокоїтися самому. Працювати тільки в достатньо стабільному
емоційному стані.
2. Вкрай важливо не говорити про емоції.
3. Не говорити такі фрази: «Заспокойтеся», «Все буде добре», «Все
пройде», «Життя налагодиться» тощо. Такого роду слова замість надії нададуть людині, якій ви допомагаєте, відчуття самотності. Вона вам не повірить і
відчує, що ви її не розумієте, навіть якщо на словах погодиться з вами.
4. Сповільнити темп, щоб уповільнити реакції людини, якій надаємо
допомогу. Говорити в більш повільному темпі, ніж зазвичай (набагато
повільніше). Для людини, якій ми надаємо допомогу, зовнішній світ
зруйнований, немає нічого стабільного. Необхідно бути реальними і дати
відчуття опори, впевненості та стабільності.
5. Говорити чіткими короткими фразами. Можна підвищити голос. Почати
можна з фрази «Подивися на мене. Ти бачиш мене?». Людина досліджує ефект
тонального зору. Потрібно розширити цю тональність.
6. Встановити контакт і дати перше відчуття того, що є ще щось, крім
пережитого жаху. Спочатку варто представитись. Не говорити, що ви є
психологом. Психолог, психіатр, психотерапевт – ці слова краще не озвучувати:
людина може почати додатково хвилюватися, що з нею щось не так.
7. Запитайте ім’я людини: «Як вас звати?».
8. Далі запитайте «Куди Ви йшли?», «Що Ви робили?», «Що збиралися
робити, коли … (завила сирена, почалися обстріли – назвіть ситуацію, про яку
раніше вам розповідала людина)?». Гострий стрес може розірвати
неперервність життя. Ці запитання з’єднають ситуації в одну ціль, повертають
відчуття неперервності життя.
9. Повторюйте за людиною відповідь чітко і ясно. Додайте, якщо знаєте
ситуацію, без емоцій та подробиць. Ми озвучуємо порядок до того, як відбулася
ситуація, потім саму ситуацію і те, що відбулося після.
10. Потрібно включити мислення, повернути відчуття контролю та
особистої значущості. Цей етап потребує вашої творчості. Можна, наприклад,
попросити порахувати людей, міряти комусь тиск (якщо є можливість),
подивитися номери будинків довкола. Приклад формулювання «Допоможіть,
мені дуже потрібно дізнатися, які номера найближчих будинків – того і того, у
мене поганий зір».
11. Нормалізація. Говоримо про реакції, які відчуває людина: «Перекажіть
те, що Ви бачите та відчуваєте, наприклад: сльози, розгубленість, тривога,
спустошення, заторможеність, агресія тощо» та пояснюємо, що це нормальні
реакції на ненормальну ситуацію.
12. Шукаємо ресурси. Завершуємо розмову з людиною на пошуках
власних внутрішніх ресурсів сили. Важливо, щоб людина згадала свої
приклади, варіанти справлятися у стресовій ситуації. Будь-які можливості
давати собі раду: комп’ютерні ігри, прогулянка з собакою, пробіжка, їжа – всі
варіанти, крім алкоголю та наркотиків, можливі. Не наше завдання зараз
оцінювати способи справлятися зі стресом. Найкращий спосіб пережити шокові
стресові ситуації – це відновлення контролю (за допомогою дій) і зв’язків з
іншими людьми.
13. Ситуація, коли людина в ступорі. Якщо людина застигла та не реагує,
застосовуйте голос (скажіть що-небудь впевнено та голосно), візуальні
подразники (помахайте рукою перед очима). Можна спробувати дати в рук.щось контрастне (якщо поряд є швидка допомога, можна у них взяти лід і дати
в руки). Не потрібно бити по щоках.
Вебінари:
«Перша психологічна допомога. Алгоритм дій»
Матеріали вебінару можна переглянути за покликанням:
https://youtu.be/mj0iRXkjGR8
«Як говорити з дитиною про війну. Техніки психологічної допомоги
дитині»
Матеріали вебінару можна переглянути за покликанням:
https://youtu.be/l_a1NBhztOs
«Кризове консультування для фахівців психологічної служби освіти в
Україні»
Матеріали вебінару можна переглянути за покликанням:
https://youtu.be/N2H9Ly7aOnE
«Кризове консультування для фахівців психологічної служби освіти в
Україні. Частина 2»
Матеріали вебінару можна переглянути за покликанням:
https://youtu.be/UyHUk_FFBa0
«Базові основи формування резилієнс (життєстійкості) у дітей»
Матеріали вебінару можна переглянути за
покликанням: https://youtu.be/Js8DXaEbNwY
Корисні посилання щодо допомоги та підтримки в ситуаціях
насильства, торгівлі людьми, складних життєвих обставин
1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді: 0 800 500 225 або 116
111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного телефонів, анонімно),
Messenger @childhotline.ukraine,
Instagram @childhotline_ua,
Telegram @CHL116111.
2. Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства,
торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0 800 500 335 або 116 123 з мобільних
або стаціонарних телефонів цілодобово (безкоштовно, анонімно, конфіденційно).
3. Поліція: 102.
4. Центр надання безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103.
5. Анонімний онлайн-щоденник «Тільки нікому не кажи» дає можливість
написати листа тому, з ким складно поділитися своїми переживаннями в
реальному житті про булінг у школі, нерозділене кохання чи непорозуміння з
батьками (https://secrets.1plus1.ua/).
6. Перша національна лінія довіри для попередження суїциду: 73 33.
14. «Гаряча лінія» психологічної допомоги та протидії насильству
(https://www.unicef.org/ukraine/stories/hot-lines).
15. Національна «гаряча лінія» з питань наркозалежності та
ЗПТ: 0 800 507 727.
16. Анонімні консультації на сайтах teensLIVE (від фахівців клінік, дружніх
до молоді), supportME (від фахівців).
17. Уповноважений Президента України з прав дитини (044) 255 76 75.
18. Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування
мігрантів: 0-800-505-501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів), 527
(безкоштовно з номерів мобільних операторів України пн. – пт. з 10:00 до 21:00,
сб. з 10:00 до 18:00).
19. Гаряча лінія Міністерства закордонних справ України для громадян
України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном: (044) 238 16 57.
20. Департамент боротьби зі злочинами, що пов’язані з торгівлею людьми
Національної поліції України: (044) 374 37 85 (пн. - сб. з 09:00 до 18:00).
21. Гаряча лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції: 0
800 211 444.
22. Гаряча лінія з профілактики суїцидів (https://lifelineukraine.com/).
23. Гаряча лінія професійної підтримки «Стоп паніка» безкоштовний
багатоканальний номер: 0800 50 18 92.
24. Платформа «Мені здається» (https://nachasi.com/2021/02/05/platform-itseems-to-me/).
26. Канал психологічної підтримки «ПОРУЧ» для підлітків та молоді
(https://t.me/poruch_me).
27. В рамках роботи платформи СпівДія та Співдія хаб функціонує напрям
безкоштовної психологічної підтримки онлайн і офлайн
(https://airtable.com/shrfgyZ1ko5UYxR9r).
28. За підтримки Національної психологічної асоціації психологиволонтери створили центр психологічної підтримки «Як ти?» (безкоштовно, у
будь-який час доби) (https://bit.ly/3QLUdwO).
29. Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) відкрив гарячу лінію,
за якою можна звернутися за підтримкою: 0-800-300-155 (дзвінки безкоштовні).
30. Довідник психологічної підтримки в умовах війни допоможе знайти
відповіді на питання: як боротися з перевтомою, панікою, тривогою, апатією; як
зберегти близькі стосунки та позбутися почуття провини (https://bit.ly/3OzJm6Z).
31. Телеграм-канал «підтримай дитину» створено з турботою про батьків і
дітей (https://t.me/s/pidtrumaidutuny).
32. Онлайн-платформа «Аврора»: консультування постраждалих від
насильства, зокрема сексуального, доступу до якісної дистанційної допомоги у
будь-якому куточку України та за кордоном, достатньо лише заповнити заявку на
сайті «Розірви коло» у розділі «Психотерапевтична допомога»
(https://rozirvykolo.org/mental-support/).
33. Безкоштовна психологічна підтримка для кожного, хто відчуває у цьому
потребу: УкрЄдність (https://ukr-ednist.com.ua/).
34. Група психологічної підтримки «Разом» (https://razom.live/).
35. Гаряча лінія кризової допомоги та підтримки від Українського
ветеранського фонду (УВФ): +38 (067) 400 46 60 (пн. - нд. з 10:00 до 20:00), сайт
Фонду (https://veteranfund.com.ua/)
1. **Бути поруч**: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.
2. **Бути прикладом**: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…
3. **Спілкуватися**: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!
4. **Задіювати**: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…
5. **Відновлюватися**: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…
Нормативні документи щодо оранізованого початку нового 2021-2022 навчального року
•Особливості організації освітнього процесу в закладах загальної
середньої освіти в умовах поширення коронавірусної хвороби COVID-19 у 2021/2022
навчальному році. Переглянути
•Лист МОН від 09.08.2021 № 1/9-404 “Про переліки навчальної літератури
та навчальних програм, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для
використання в освітньому процесі закладів освіти у 2021/2022 навчальному
році”. Переглянути
•Лист МОН від 16.07.2021 № 1/9-362 “Деякі питання організації виховного
процесу у 2021/2022 н. р. щодо формування в дітей та учнівської молоді
ціннісних життєвих навичок”. Переглянути
•Лист МОН від 16.07.2021 № 1/9-363 “Про пріоритетні напрями роботи
психологічної служби у системі освіти у 2021/2022 н.р.” Переглянути
•Наказ МОН від 13.07.2021 № 813 “Про затвердження методичних
рекомендацій щодо оцінювання результатів навчання учнів 1-4 класів закладів
загальної середньої освіти” Переглянути
•Лист МОН від 07.07.2021 № 1/9-344 “Планування роботи закладу дошкільної
освіти на рік”. Переглянути
•Лист МОН від 10.08.2021 № 1/9-406 «Щодо окремих питань діяльності
закладів дошкільної освіти у 2021/2022 навчальному році». Переглянути
З метою попередження втягнення учнівської молоді закладів загальної середньої освіти в протиправні дії з наркотиками, а також формування серед молодого
покоління свідомого вибору здорового способу життя, Харківським
національним університетом внутрішніх справ розроблено спеціальний аккаунт
Матеріали, рекомендовані Управлінням боротьби з наркозлочинністю в Запорізькій області, для подальшого поширення в закладах освітиз метою використання під час проведення тематичних класних годин з учнями 8-10-х класів закладів загальної середньої освіти міста:
Профілактична лекція Валерія Маркусу«Правда про наркотики» від ГО «НАРКОНОН
Анімаційний матеріал щодо залежності людини у всіх її проявах
Репортаж каналу новин з інтерв’ю лікаря-нарколога «Міфи пронаркотики»
Тепер Кіберсвіт під контролем учнів 4 класу, а для учнів 2 класу "вірус " нестрашний! Протягом тижня були проведені заняття " Моя приватність "до Дня безпечного Інтернету.
8 лютого 2022 року у світі відзначається День безпечного Інтернету – Safer Internet Day під гаслом «Разом для найкращого Інтернету». Метою залучити до дій кожного та кожну, хто відіграє свою роль у створенні кращого Інтернету для всіх, зокрема, наймолодших користувачів. Більш того, це запрошення для всіх до поважливого онлайнового спілкування задля забезпечення найкращого цифрового досвіду.
ІНТИМНЕ СЕЛФІ В ІНТЕРНЕТІ —
ЖАРТ ЧИ НЕБЕЗПЕЧНИЙ РИЗИК?
Рекомендації для роботи з ізольованими дітьми
(аутсайдерами)
1. Зверніть особливу увагу на
ізольованих дітей. Підніміть їхній соціальний статус:
·давайте
їм доручення, в яких ізольована дитина могла б виявити всі найкращі риси своєї
особистості, свої здібності, знання тощо;
·стимулюйте і схвалюйте будь-які досягнення,
найменший успіх, позитивно оцінюйте це при інших членах колективу;
·організуйте
учнівську взаємодопомогу.
2. Постійно давайте дітям
інакші доручення, щоб кожен зміг побути і в ролі підлеглого, і в ролі
керівника.
3. Використовуйте
демократичний стиль керівництва.
4. Зважайте на далеку перспективу.
5. Беріть участь у виховних заходах.
6. Залучайте до трудової
діяльності всіх учнів (це піднімає їхній соціальний статус).
7. Згуртовуйте класний
колектив.
8. Створюйте умови для
співпраці ізольованих дітей з однокласниками.
9. Знижуйте рівень антипатії
однокласників до ізольованих дітей.
10. Проводьте групові розмови
на теми: «Які риси в людях нам подобаються, а які ні», «Характер людини»,
«Ставлення людини до роботи, навчання», «Уміння спілкуватися з іншими людьми»,
«Ставлення до себе та інших».
11. Стимулюйте активність,
ініціативність ізольованих дітей.
Навички медіаграмотності мають запобігти випадкам згубного впливу інтернету на дітей та підлітків. .
Нижче можна ознайомитися із переліком рекомендованих онлайн-ресурсів:
Онлайн-гра з медіаосвіти в Україні – “Медіазнайко“. Ця гра є частиною курсу з медіаграмотності для учнів загальноосвітніх шкіл і дає їм змогу дізнатися більше про інформаційне / медійне поле.
Медіаосвітня гра для підлітків –“Пригоди Літератуса”. У цій грі підлітки оцінюють достовірність і правдивість інформації, яка їм трапляється, перевіряють її та знаходять правду.
Курс “Медіаграмотність для освітян” від Prometheus. Під час цього курсу педагоги зможуть удосконалити знання, зокрема про те, як медіа впливають на людину, психологічні засади медіаграмотності, як захистити дітей від кібербулінгу.
Курс із медіаграмотності для батьків, який допоможе удосконалити знання про те, як захистити дитину від фейків і навчити їх розпізнавати та критично мислити.
Правило 1.Звертаючись до дитини, говоріть менше, а
не більше. У такому випадку у вас підвищується ймовірність бути
зрозумілим і почутим. Чому? А тому, що дітям потрібно більше часу на осмислення
того, що вони чують, перш ніж щось відповісти (у них зовсім інша швидкість
переробки інформації, ніж у дорослих).
Таким чином, якщо ви задаєте своєму чаду
питання або просите про що-небудь, почекайте, принаймні, п’ять секунд – дитина
сприйме більше інформації і, цілком можливо, дасть адекватну відповідь. Спробуйте говорити коротко і точно,
уникайте тривалих монологів. Так дитина зрозуміє, що не доведеться
вислуховувати цілу лекцію. Наприклад: “Прибери, будь ласка, в шафі
перед тим, як підеш гуляти”, “Зараз тобі треба вивчити фізику” і т. Д.
Іноді достатньо одного слова-нагадування: “Прибирання!”, “Література!”.
Правило 2. Говоріть доброзичливо, ввічливо – як
би ви хотіли, щоб говорили з вами, – і … ТИХО. Знижений, приглушений голос
зазвичай застає людину зненацька, і дитина обов’язково зупиниться, щоб
послухати вас. Адже недарма вчителі так успішно використовують цей прийом, щоб
привернути увагу класу.
Правило 3. Будьте уважним слухачем, не
відволікайтеся на сторонні справи, коли дитина вам щось розповідає. Слухайте її
в два рази більше, ніж говорите. Дитя, яке дорослішає, просто не зможе стати уважним
слухачем, якщо йому ні у кого цьому вчитися. Переконайтеся, що самі
можете служити прикладом того, що вимагаєте від дитини (звертайте
увагу на те, як ви слухаєте чоловіка, друзів, рідних і, звичайно ж, саму
дитину).
Правило 4.Якщо ви дуже сильно роздратовані, розмову
починати не варто. Ваше роздратування, агресія моментально передадуться дитині, і вона
вас вже не почує. Це
пов’язано з тим, що однією з психологічних особливостей даного віку є емоційна
нестабільність, в більшій мірі обумовлена гормональними змінами, що
відбуваються в організмі дитини. Дорослі повинні бути стабільнішими в цьому
плані.
Правило 5. Перш ніж щось сказати, встановіть
зоровий контакт з дитиною. Переконайтесь, що вона дивиться на вас, а не в
бік (якщо ні, то попросіть подивитися на вас – цей прийом працює і з дорослими,
наприклад з чоловіками). Коли ви дивитеся один одному в очі – дитина у вашому
розпорядженні, можна формулювати своє прохання або питання. Якщо робити так
весь час, коли вам потрібна увага дитини, це привчить її слухати вас.
Правило 6. Нерідко підліткам буває складно з ходу
переключити свою увагу на ваше запитання, особливо якщо вони зайняті тим, що їм
дуже подобається. Мало того, дитина і справді може вас не чути (така
особливість уваги в даному віці). У такому випадку можете зробити
попередження – встановіть тимчасове обмеження: “Я хочу з
тобою поговорити через хвилину, будь ласка, відволічись” або “Мені
знадобиться твоя допомога через дві хвилини“. При цьому встановлений
часовий інтервал не повинен перевищувати п’яти хвилин, інакше підліток просто
забуде.
Немає коментарів:
Дописати коментар